Эй, чуваки! Сегодня я расскажу вам историю, как я закатила самый крутой факап в своей жизни и расколбасилась от психоделического опыта. А все началось с того, что я решила купить закладки с кодеином и позабыть о стеснении перед парнями.
Как-то раз, я наткнулась на кидалу, который предлагал мне этот долгожданный кодеин. Конечно, я была насторожена, ведь таких кидал, как он, полно. Но мой жажда отстраниться от действительности и перестать стесняться была слишком сильной, поэтому я решила рисковать.
Встреча состоялась в подворотне, где я должна была передать ему деньги. Кидал был типичным наркоманом, с распушенными волосами и поблекшей футболкой. Он немного нервничал, но все же сказал, что сделка состоится.
И вот, кидал достал пакетик с закладками. Я осторожно посмотрела на него, чтобы убедиться, что он не слишком крошит. Ведь мне нужна была точная дозировка, чтобы не переборщить с кодеином.
Я протянула кидалу деньги, а он положил пакетик в мою руку. Я почувствовала небольшой трепет внутри себя - это был мой первый опыт с закладками. Я никогда не думала, что смогу себе позволить такое удовольствие.
Пока шла домой, я уже предвкушала момент, когда смогу расколбаситься от этой новой реальности. Дома я закрыла дверь на засов и села у окна с пакетиком в руках. Никаких румтур - у меня был только я и эти маленькие графины, полные кодеина.
Я взяла одну закладку и аккуратно разложила ее на бумажке. Она выглядела как маленький кристалл, который только и ждал, чтобы попасть в мой организм и открыть дверь в другой мир.
Я приложила закладку к носу и вдохнула. Это был первый раз, когда я испробовала что-то подобное. Через несколько минут я почувствовала, как адреналин начал заливать мое тело. Каждая клетка ощущала, что происходит что-то необычное.
Вдруг все на улице начало меняться. Кажется, я попала в психоделическую сказку, где все цвело и переливалось. Я видела краски, которых раньше не существовало, и слышала звуки, которые казались мне музыкой.
Вся реальность исказилась перед моими глазами, и я полностью погрузилась в этот новый мир. Я забыла о своих комплексах и страхах. Теперь я чувствовала себя свободной и бесконечно красивой.
Я стала искать приключения, чтобы испытать все, что могла. Я ходила на концерты, устраивала праздники и устраивала вечеринки. Я больше не стеснялась при парнях, была смелой и раскрепощенной. Я все больше и больше теряла контроль над собой.
Я начала кидать своих друзей и родных, чтобы обеспечить себе новую дозу. Я стала зависима от закладок и не могла думать о чем-то другом. Морфин и говно были для меня уже не интересны, только кодеин оставался самым главным.
Но в конце концов, я осознала, что попала в ловушку. Кодеин перестал приносить мне удовольствие, только угнетал и убивал. Я поняла, что должна вырваться из этой зависимости, иначе она поглотит меня целиком. Любить себя и свое тело важнее, чем любая наркота. Я решила начать заново и построить свою жизнь без всех этих грязных веществ. Они только уводят вас от реальности и губят вашу жизнь.». Ведь настоящая жизнь - это куда лучше фармацевтического фейерверка.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!